Сивоок
сам
доглядав
як
варилася
смальта
для
великих
мозаїк
які
мав
викладати
добирав
належних
кольорів
чаклував
над
красками
варив
проварював
розтирав
для
золотої
смальти
снісарі
виковували
тонюсінькі
листочки
золота
потім
воно
закладалося
поміж
двох
платівок
скла
навічно
заварювалося
іноді
коли
треба
було
тоншої
смальти
золотий
листочок
просто
прилютовувався
до
споду
скляного
кубика
щоб
урозмаїтити
відтіння
золотої
смальти
Сивоок
стосував
не
саме
тільки
золото
а
й
електрон
або
ж
біле
золото
тобто
сплав
золота
з
сріблом
іноді
бралися
навіть
листочки
міді
яка
давала
спокійніше
сяйво
смальту
варили
довго
багато
людей
перепробував
Сивоок
на
тому
ділі
йшли
до
нього
охочі
босі
без
шапок
бідні
обідрані
несміливі
він
учив
їх
працював
разом
з
ними
жив
з
ними
в
нужді
й
клопотах
розповідали
вони
йому
про
нужду
ще
більшу
про
те
як
було
голодно
колись
а
ще
голодніше
стало
нині
бо
все
поглинає
церква
люди
кинули
поля
й
борті
пішли
на
будування
а
тим
часом
їхні
хижі
десь
валяться
заростають
бур’яном
поля
і
що
то
буде
що
ж
то
буде
навіть
у
часи
ліпші
хліб
вживано
не
щодень
а
тепер
тільки
й
бачили
що
ріденьку
затірку
та
капусту
та
ріпу
сіль
була
розкошами
її
не
клали
в
страву
а
лизали
грудку
по
обіді
про
м’ясо
й
не
згадувано
Сивоок
ділив
на
всіх
своїх
помічників
і
ту
належність
що
йому
припадала
від
князя
але
розумів
що
нагодувавши
десятьох
однаково
не
нагодує
тисяч
повторювалося
те
саме
що
бачив
багато
літ
у
Візантії
чим
більше
й
розкішніше
будовано
тим
біднішим
і
обдертішим
ставав
народ
довколишній
бо
все
мав
винести
на
своїх
плечах
своєю
працею
своїми
нестатками
й
обмеженнями
заплатити
за
пиху
і
славу
божу
антропоси
рятувалися
від
похмурих
видінь
і
од
відчаю
в
молитвах
старіші
з
них
не
маючи
більше
сподівань
приймали
чернецький
постриг
ось
уже
й
тут
у
києві
заснували
вони
коло
самої
Софії
на
місці
свого
поселення
монастир
святого
Георгія
на
честь
князя
Ярослава
і
Міщило
втулився
туди
ігуменом
але
Сивоок
зостався
зі
своїми
людьми
не
міг
він
визнати
цього
жорстокого
бога
від
якого
ціле
життя
тільки
страждав
і
поневірявся
власне
по
загибелі
Ісси
втратив
замилування
до
щонайдрібніших
радощів
і
вдоволень
жив
тепер
тільки
великим
ділом
свого
життя
жив
у
барвах
у
їхньому
світінні
у
їхньому
співі